Рапунцель дригом, або Кохане гроно

Рапунцель дригом, або Кохане гроно

– Лізе, лізе, – каже Фокс. – Диви! Чісто шо чєлавек-павук!

– Ага. Вот жеж чіпка істота!

– То ж связіст. Вони усі чіпкі як коали.

– Як лінівці.

– Та я не розбіраюсь в той ботаніке. Зараз йобнеться.

– Не йобнеться. Де ті бачив, шоб связіст йобнувся? Єбанутись може, але йобнутись — ніколи.

– Віноград відірвецця. Он бач, лоза вже відйшла. На, в бінокля подивись. Зараз пизданеться на бітон, а нам його лікувать. А ну пішли, попередимо цього коалу про можливі послєдствія.

Йдемо с Фоксом через дорогу до любителя вінограду. Воно справді, як павук, догори дригом лізе за гроном по лозі, що заплела трьохповерховий корпус казарми. Тому шо з балкону вони все вже зжерли, а ця кісточка залишилася. Й дивицця на нас з гори. Як би не два ока, а вісім — точно павук.

– Ваєнний, а чо ви без каскі? – люб“язно питає Фокс.

– А шо такоє? – питає нас связіст-павук. – Байові действія?

– Та нє. Просто ви зараз наєбнетесь, то як в каскє — то тіко шию зламаєте. То хуйня, ми вам фіксуючий горжет накладемо, та в шпиталь в Марік відвеземо. А без каскі — то вже може бути відкрита травма дурної голови — і то вже віртальотом у Дніпро.

А в Широкіному того винограду достобіса. Бо людей нема, а воно росте. Його навіть пчьоли не жеруть. Сидить така товста пчіла, гикає та каже «дайте вадічкі». Я бачив як сабака сумно жер виноград, бо сабака наш, український, хазайнуватий, і не можна щоби добро пропало.

Там треба атомний алкогольний комбінат робить, і шоб Чєлєнтана в бочці з віноградом цілодобово танцював. А воно, нібось скінчіло КВВІДКУС, та лізе за останньюю гілочкою винограду по вєртікальной стєнє.

Фокс стає навшпиньки, зрива гілочку та пхає связному павуку. Той бере гроно за хвостік в рота, том шо руки відпустити не може, бо справді ся наєбне.

– А шо, так можно було? – нівнято питає павук з вінаградом в роті.

– Можна, можна, – каже лагідний Фокс. – Горькій, а ну дай смартфон, зараз сфоткаємо та в інстаграм викладемо. Связіст догори ногами з вінаградом в зубах висить на стіні. Маладьож побіжить в ваєнкамати, бо тут Діснейленд відпочиває.

Связіст починае хутко лізти вверх ногами. На другий поверх. Лоза трівожно ся трещить.

– Та донизу лізь! – оре Фокс. – Так же кароче!

– А шо, так тоже можна було?

– В нашій країні все можна, – урочисто кажу я. – Всі шляхи відкриті, особливо для довбойобів. Злізай, не лякай медицину.

Сидимо, палимо.

– От нахуя тобі треба було лізти за тою кістиною? Тучьже вінаграду шо у дурака фантіков. Бери та їж.

– Та я давно на неї заглядався. Всім сказав шоб не чіпали. Навіть комроти. А вона дозріла. Ну то я й поліз за нею. Я ж не знав що знизу можна. Ти длінний, а мені треба табурєтку ставити, – сумно каже павук. – На сміх людям та ваєнним.

– Ти знаєш, Фоксе, – кажу я. – Це ж оповідка про любов. Це Рапунцель догори ногами. Він на неї півроку заглядався, а вона созрєла. І він пішов в смертельний квест!

– А тут ми з тобою на підмогу прискакали. – каже Фокс. – Два славних лицаря – Боромир та Мойдодир.

Нє, так ваєвать ніззя.

Look Gorky
топ-автор

0

Автор публикации

не в сети 4 года

Сергей Вагнер

217
46 лет
День рождения: 08 Июля 1977
Комментарии: 4Публикации: 777Регистрация: 23-06-2018
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
РЭНБИ - Europe
Добавить комментарий
Авторизация
*
*
Регистрация
*
*
*
*
Ваш день рождения * :
Число, месяц и год:
Отображать дату:
Генерация пароля